
v_gagarin
- November 4th, 17:15
Забери, забери усе що ти мені колись дала, забири усі свої речі, усі думки про себе, та книжки що ми кохали разом. Заберай улюбленого поєта собі, він тобі потрібен більше, і я більше не буду тебе до нього ревнувати. Хоча що таке ревнощі, ревнощі це бажання укріпити свої егоїстичні бажання. Світом взагали, мала, править виключно егоїстичні наміри. Усе егоїзм кожна дія, всвіти взагалі незалишилося альтруїзму, та його в принципі, ніколи і небуло, єгоїзм світом править, правив, і якщо ти не передумаеш буде правити егоїзм......
(з розмови невідомого пісьменника зі своєю дівченою)
06.06.2009 17.22
Закриваєш магазин, і їдеш домене, я дві машини з милом замовив. Нехвилюйся все беде добре, тебе попустить, далі я за тобою декілька днів прослідкую нехвилюйся не пропадеш. Якщо що в мене завжди вдома валяється ефідрин, відкачаю, ти тільки не хвилюйся.
06.06.2009 19.20
Ігор закрив магазин, взяв в сусідньому маазині дві пляшки пива, один алкоенергетик, три пачкі чигарок, пачку презервативів, і як завжди шоколад якій завжди лежить біля каси.
06.06.2009 20.11
-Привіт
-Привіт, придбав цигарки?
-Так придбав, пива ще купив, щоб сушняки збити
-Правильно....
06.06.2009 20.53
-Як ти?
-Все добре, яб навіть скаав занатто...
-свідомість при тобі?
-Так, здається так, дай я прилягу
-Лягай, я зараз принесу мокру хустину, накриїш очі, і засипай. І не хвилюйся я поряд
06.06.2009 23.25
-Живий?
-Так, живий, навідь занадто,
-Ходімо прогуляємося
-Ходімо, пиво візьми
-То на ранок, на вулиці придбаємо
-Добре, ходімо
07.06.2009 00.32
На вулиці тепла літня ніч, двоє хлопців сидять на бардюрі десь поблизу студ містечка на олексіївці в Харкові. Одному на вид десьятнадцять двадцять років, іньшому на вигляд двадцять шість — двадцять вісім років. Біля них поїзджають порожні машини таксі, міліцейські патрулі, машини швидкої допомоги, чорні машини з минулими бандитами якіх зараз низивають комерсантами та підприємцями.
Ось поряд проїзджає ще одна машина швидкої з увімкненими блималками, але без серени.
Розумієш малий, за нами також колись приїдуть
-Так розумію, але коли
-Тоді коли настане час, тоді коли ти здашся.
-А як же ти?
-Я вже давно здався, просто я їм не потрібен, я взагалі нікому не потрібен
-Мені потрібен
-Ти це іньще, ти завжди поряд, ти ніколи мене не кинеш, ти не кинув мене тоді, не кинеш і тепер, я в тебе вірю.
Пролог частина перша
12.11.2005 (вечір)
Дзвінок телефону, Ігор стоїть на зупці двісті сімдесятої маршрутки і мріє про те щоб потрапити додому, і вухах в нього навушники в яких грає гурт П”ятниця.
-Привіт
-Привіт
-Ти де зараз
-Їду до дому
-Малий в тебе є знайомі в яких є серьозні звязки по міліції
-Що трапилося?
-Начистив їбальник людині з Рубопу
-Блядь!!!! ти що придурок? Де ти зараз.
-У відділку в київському відділі.
-Що з тим чуваком?
-Переламана щелепа, і ребро в легенях
-Сука! Я зараз приїду
позачасом, десь в машіні таксі, місто невідоме.
І що з тобо трапилось, де ти всеж таки зміг себе загубити, як взагалі можна себе загубити. І як можна загубити те чого в тебе ніколи небуло? Ти ще просто себе не знайшов, не обрав правильну трасу, не з”ясував напрямов. Не визначів чіткі дедлайни, не обрав марку палива і бренд теплого зинього взуття. Десь там за чотири тисячи километрів, знаходиться правда. Збирай лахи і вали звідси!
Далі буде.........