v_gagarin

До дня народження залишився тиждень і вже час розказати декілька новин як і обіцяв.
Я йду з організаторської роботи. В першу чергу це стосується слемів і літератури. Я почав цим займатися в вісімнадцять років і вже час зупинитися. Насправді час наступив ще минулого року, але тоді я не послухав людей, які мені про це казали; і ось через рік я зрозумів, що сам вводив себе в оману.

Відразу хочу сказати, що до фестивальних рухів я долучатися буду в будь-якому разі, так як фестивалі організовані МО «Остання Барикада» і «Соседний мир» надовго ще будуть дуже близькими для мне, і я навряд буду відмовлятися в участі в цих фестивалях.

Для того щоб чутки не поширювалися самі по собі і не жили своїм життям і щоб ніхто не їхав в Харків шукати мене в міліції (я ніколи цього не забуду, дякую тобі за те хвилювання) вирішив сам пояснити більшість причин відходу від справ.

По-перше я вже застарів для слему, я перестав розуміти тих кому це може і буде в подальшому цікаво. І слем як такий не припиняє своєї діяльності, він переходить під повний контроль Арсенія Капеліста (Тарасова), і буде продовжувати своє життя в Києві.
Друга причина пов’язана з моїм здоров’ям. Мені зараз як ніколи потрібно пролікуватися до кінця, так як тимчасові міри дають тимчасовий ефект, і зараз треба «берегти свої коліна», так як вони дуже знадобляться пізніше

Третя причина - це те, що я, як деякі знають, останній рік являюся безхатченком, і треба якось налагоджувативласне життя. Трохи більше року тому подруга дівчини, з якою я тоді мав стосунки, сказала: «коли він награється в усі ці слеми, з нього виросте людина»; от і настав час, я награвся. Треба повертатися у власну справу і планувати своє подальше життя.
Також для розуміння декілька відповідей на питання, які, судячи з усього, з’являться.
1 Слемом в Харкові я займатися не буду, заради душі залишу собі слем в Дніпродзержинську, так як там організацію за мене роблять інші люди, я туди приїжджаю виключно як ведучій. Також я буду вести слеми на фестивалях.
2 Проект 100%слему на зараз заморожений і його доля невідома, я буду передавати його Арсенію разом з напрацьованим ресурсом.
3 Я залишаюся як письменник і якщо хтось запросить, я за наявності вільного часу і стану здоров’я зможу прийти і виступити, але сольні вечори я робити не буду.
4 Доля спектаклю також невідома, я про нього не думав, але на нього скоріш за все також вже не вистачить сил. Я вибачаюся перед тими, хто чекав спектакль в заявлених містах.
5 Всі веб-проекти залишаються жити разом з роботою на радіо, поки це все мені подобається і, поки будуть сили, я буду цим займатися. Так що слухайте 91.1 і налаштовуйтесь на радіо «ДУМ».

Розумію що тексту вже багато, але ще хочеться дещо додати. 
2 грудня я святкуватиму свій день народження і в цей день за традицією відбудеться Кубок Гагаріна з Літературного слему. Коли я згадую весь той драйв свого першого дня народження з вами 2008 року, я розумію, що другої можливості зібрати вас усіх знов разом в мене вже не буде. Я хочу побачити в цей день якомога більше знайомих мені облич, людей, яких не бачів вже декілька років. Заповнити Черчиль вщент і напитися як тоді, тим паче це буде п’ятниця і наступний день вихідний. 

«рано чи пізно кожен з нас повинен зіграти у власний тетріс» 

P.S. Мені ніколи не подобалося, коли серед лав організаторів, які борються за одну справу, виникають розмовки і ворожнеча. Наостанок я хочу попросити вас миритися і йти вперед разом, так як разом в вас набагато більше перспектив. Не варто тягнути ковдру в свій бік, шануйтеся і все буде Кончезаспа.

І по можливості зробіть репост цього тексту, не хочу, щоб через мій відхід від справ виникали чутки, як коли я поїхав подорожувати, а мене вже встигли поховати.

Посилання на Останню Зустріч Кубок Гагаріна День народження




 

http://vkontakte.ru/note6477907_11472408

За що можна любити міст, так це за інтернет на кожному розі вже майже кожній кав'яркі. Але є проблема в усьму цьому інтернеті, люди замість спілкування починають тупити в голубі монітори читаючи свіжі новини і спілкуючись один з одним за допомоги швидких повідомлень вконтакті.
А ще в цьому інтернеті іноді не працюють торенті і повільна швидкість, так що онлайн порно де для вільного доступу.

Вперше за довгий час пишу щось конкретно для цього блогу. Пишу тому що данні речі викладені нижче по тексту не підходять до соц мереж тому що мають катострофічно провокаційний настрій.

От дивлюся я на своє місто, і думаю якого лешого все так по стрьомному робиться. Ні я зараз аж ніяк не про ремонт дорог і не про переход на проспектом Гагаріна і навіть не про нашого мера ренігата. Я про те що збираються зробити з тими хто розклеює афіші по місту. 

Нещодавно мав розмову з розклейщіками, вони клеяли мені афіші на марафон ЕКВАТОР і розказали що з грудня місяця небуде більше ніяких афіш. Місто погрузиться в культурну тишу. Тобто великі концертні агенства що возять Бутирку і Малініна будуть продовжувати висіти на муніципальних стендах а організаторів альтернативної культури за самовільне розміщення афіш на заборах і стовпах будуть карати. Розміщення на муніципальних дошках являється платним, по ціні приблизно як і реклама в муніципальному транспорті. І щоб окупити таку рекламу концерти що коштували 25 гр повинні коштувати 50-75 гр. Ясна річ для тих хто цю альтернативу купує такі сумми можуть бути непидйомними.

Дехто з вас скаже, ітак засрали місто афішами, на кожному заборі на кожному стовпі. Он є соц мережа там і рекламуйте, алеж вам також навряд подобається що вас кожного ранку запрошують на події які незрозуміло навіщо вам? і ви  натискаєте це спам, і в принципі правильно робите. І де тоді вихід?

Зараз хочу сісти з однодумцями і розробити постанову для міської ради, приблизно такого характеру: Муніципальна влада за грощі інвесторів розміщає 500 стендів під афіши А3 на кожному стенді 10 афіш і дозволяє будь яким оргонізаторам дозвілля клеїти туди об'яви. Інвестора знайти не проблема якщо дозволити йому забрендувати ці стенди. За поклейку нетематичних об'яв (оренда продаж робота) анально наказувати грошовими штрафами. В такому випадку організатори матимуть сильне підспірья в місті, і місто буде чистим. Замість окремих стендів можна використовувати оці модні нові зупинки, в середену них влазить багато афіш.

Загалом шукаємо однодумцій щоб підготувати проект і депутата який це протягне через міську раду.

Ніхто не любив Україну так як він
Багато хто намагався але він жив нею
Тіло своє поклав за власні ідеї
Справедливість єдиний закон, перо як єдина зброя
Ви можете думати все що завгодно, але для мене він Є героєм

Коли на вулиці починався сніг
коли зима окутала землі 
ми співали перший і останній гімн
в ньому ми закладали наші ідеї

За україну йшов на все що завгодно
Безмешно сміливий, безмезно залізний
він рубив правду матку, так як миг
він розкривав те що було скрито
( Read more... )

http://vkontakte.ru/note6477907_11276290

І раю все буде залізо бетонне залізна зона, галузева залежність відшивати за зміну чотири наряди здавати чорну муколатуру в раду забери мене дощова хмара..

http://vkontakte.ru/note6477907_11137920

Релігія в нашій країні аймаєокреме місце, не находячися на жодній з площін інтересів. В релігійних угруповань є свої примішшення, землі, фестивалі, магазини, виробництва, інтернет, фільми, музика, єкономіка. Ясна річ при такій матеріальній базі багато умів зайнято саме цими процесами.

Увагу довелося звернути на церкву як і більшості з українців саме на пасху, це той день коли можна без сорому приділити час церкві, в іньші моменти нашого життя зазвичай соціум вішає на людину яка ходить до церкви якийсь ярлик людини яка несповна розуму. В нашій країні починають вірити в бога або на пасху або коли смерть чи фінансове банкрутство крутися десь поблизу. При всьому писимізмі є і позитивні зрушення, за дванадцять років спостереження а собою і оточуючими під час пасхи я помітив збільшення кількості адептів, а в що ще вірити у цій країні окрім як не в бога, прийшло мені в голову черговий раз коли я побачів що навколо церкви на спальному районі ібралося більш ніж п'ятнадцять тисяч прихожан. Серед усіх хто прийшов були абсолютно усі шари населення, окрім Олігархів і президента з усіма міністрами, їм більше довподоби вірити в бога в центральних церквах Країни.

Була вже третя ночі, і люди томно стояли навколо церкви перетоптуючся з місця на місце аби зігріти ноги, не дочекавшися освятіння багато хто вже зняв з себе окови посту і нажрався, хтось починав нажиратися на галявині біля церкви. Декілька парубків почали розводити багаття, чи то для шашлику, чи то щоб зігрітися але, не перше не друге в них не вдалося, з церкви вийшов послушник з відром свяченої води, а яка ще вода може бути в церкві, і загасив вогнеща поливаючи одночасно парубків матюками на тему пожежної безпеки. Десь опів на четверту до задніх воріт підїхав порш Каєн. Не поспішаючи з німецького агрегату вийшов Батюшка в дуже яскравій рясі, розшитою золотом, за ним вийшли меньш яскраві батюшки, вони озирнулися, поставили машину на сигналізацію, судячи з усього ангели охоронці вже не в моді, і відправилися в сторону чорного ходу церкви.

Служба закінчилася в районі четвертої ночі, з церкви почали виходити люди з запаленими свічками і пасхами, за ними вийшли віп персони, те що вини були віп було зрозуміло по фотоапаратам імедживих моделе, вбранні по п'ять щість тисяч баксів, і по тому що вони вишукалися а мікрофоном і почали фотографуватися з батюшкми роблючи бухлі губки, в народі дакфейси. І тут почався мітинг, щеб пак щоб регіонали не скористалися безкоштовим зборищем мас. Але політики не було, хоч я її і чекав, так самомо небуло і стягів партії регіонів, хоч я на них і чекав. Вони зазвичай з'являються зненацька, малоді регіони взягають свої желетки і розправляють стяги.

Люди почали вишукуватися в смужку змійкою зі своїми кошиками. За декілька кошиків від мого стали цікаві хлопці. Така собі інтелегенція спального району на адідасі з покоцаними в вуличних бійках обличами, я почав придивлятися до них, що вони тут роблять? Задавав я запитання собі, що я тут роблю? Приходила відповідь до мене. Приглядішшися до їх кошика я побачів доволі цікаве наповнення. Між пасками яйцями шоколадом, і кагором ховаляся пляшка мінералки без газу і (тут варто булоб вімкнути барабанну дробь) плашки с таблетками і заряджені шприци. Я відвернув облича і став мирно чекати батюшку. Перед батюшкою пройшли люди зібрали з прихожан бабки після цього по рядах пішов батюшка, за ним йшли послушники з відрами води. Після того як нас осрятили, людей почали випускати з території церкви, її зачинили після того як в неї зайшли десь п'ять шість тисяч людей. Я вирішив прослідкувати по можливості за православною гопотою, в будь якому разі всі йшли на спальний район. Довго слідкувати не довелося, вони розкинули свою “паляну” на галявині в сотні метрів від церкси, я присів на лавочці запалив цигарку і почав прислухатися. Спортивні костюми дістали з кошика таблетки, мінераку, і імітуючи ритуал биття яйцями стукнулися плашками з таблетками зі словами “Христов Восхрес” почали вилущувати таблетки в долоні. Ділі не відбувалося нічого цікавого, вони почали пити кагор, розмовляти про бога і про те що наступного року треба також так зібратися

Я незнаю що трапиться з моєю країною завтра чи через рік, незнаю, і якщо бути відвертим знати не хочу, але певен про одне допоки всих цих людей хоч щось об'єднує нас навряд хтось зможе зламати, навідь якщо це релігія, адже в цій країні нікому більше вірити, окрім бога, навідь якщо його вже почали розливати по пляшкам як кока колу

http://vkontakte.ru/note6477907_10954520

Мені вже набридли усі ці розмови про смерть. В решті решт треба починати діяти. Я мрію про перестрілки на церковних службах, коли двоє молодих чи не дуже людей заходитимуть в церкву розчинятимуть двері і прямо на очах в господа будуть влаштовувати різню, навіщо обмежуватися тільки школами, університетами і метрополітеном? 

( Read more... )

http://vkontakte.ru/note6477907_10937472

 Давно не писав в блог, так давно що навідь не пам"ятаю коли це було останнього разу. От зараз зайшов через те що маю багато вільного часу, перечитав 10 сторінок стрічки і зрозумів що все йде на краще. В тому сенсі що в ЖЖ більше нема спаму, принаймні за останні 5 днів спаму небуло. 

Так от спамери пропадають тоді коли на них перестають реагувати, так от чи є живі люди ще в ЖЖ чи вже все урочисто померло?

Я був впевнений в тому що по дорозі мого життя хтось викладить бруківку по якій так приємно прогулюватися пішки, чи неспішно їхати в кареті, хоча ні карета це якось по підарські, краще вже пішки. Але не все так я хочу і дорого мого життя гладенький асфальт як на трасах формули один, а білі порошки служать мені роздільними смугами. І ось я несуся на мотоциклі по цій дорозі підіймаючи пилюку з порошків і моя Ненсі вдихає цей пил і міцніше притискається до мене. І ми назавжди будемо разом з нашим коханням кровоточащіми носами і обпаленими венами.

Крізь нас пролітають міста, люди, уламки імперій, і електронних схем. Нам сигналізуватимуть машини таксі, торговці квітами будуть висипати пелюстки червоного магу на дорогу перед нами. І ми постійно будемо разом, навіть у снах, серед озер франції чи білого сибірського снігу, де білі ведмеді втікають від мисливців за шкірами, за нашими з нею шкірами.
Повітря закінчується, і перестає тертися об наші тіла, зменшуючи силу супротиву і ми стаємо швидші і на одному з поворотів Ненсі не втримується і злітає, Сід кричить їй “зустрінемося в раю!!!” звертає з асфальту на узбіччя падає і розбивається.. насмерть.
Так і не доживши до пенсії як Сід І Ненсі.


http://vkontakte.ru/note6477907_10882977